Очікує на перевірку

Кептенський ярус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Система/
Період
Відділ/
Епоха
Ярус/
Вік
Вік
(млн років)
Тріас, T Нижній/Ранній, T1 Індський, T1i молодше
Перм, P Лопінгій, P3 Чангсінзький, P3c 251,902 254,14
Вучапінзький, P3v 254,14 259,1
Гваделупій, P2 Кептенський, P2c 259,1 265,1
Вордійський, P2w 265,1 268,8
Роудський, P2r 268,8 272,95
Цисуралій, P1 Кунгурський, P1k 272,95 283,5
Артинський, P1art 283,5 290,1
Сакмарський, P1s 290,1 295,0
Ассельський, P1a 295,0 298,9
Карбон, C Верхній/Пізній, C3 Гжельський, C3g древніше
Підрозділи Тріасової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[1].

Кептенський ярус (кептен, англ. Capitanian) — геологічний вік або ярус пермського періоду. Це найпізніший або останній із трьох підрозділів гваделупської епохи або серії. Кептенський період тривав від 265.1 до 259.1 мільйонів років тому. Йому передував вордійський, а за ним — вучапінзький.[2]

Наприкінці цієї стадії відбулося значне масове вимирання, яке було пов'язане з гіпоксією та окисленням океанів і, ймовірно, викликане виверженнями вулканів, які спричинили Емейшансткі трапи.[3] Це вимирання може бути пов'язане з набагато більшим пермсько-тріасовим вимиранням, яке відбулося приблизно через 10 мільйонів років.

Кептенський ярус описаний Джорджем Берром Річардсоном у 1904 році. Назва походить від Капітанського рифу (Capitan Reef) в горах Гвадалупе (Техас, США). Кептенський ярус вперше був визначений як стратиграфічний підрозділ гваделупської епохи в 1961 році[4]. Ярус був доданий до міжнародної шкали часу ICS у 2001 році[5].

Визначення

[ред. | ред. код]

Початок кептенського ярусу визначається як місце в стратиграфічному літописі, де вперше з'являються скам'янілості конодонтів виду Jinogondolella postserrata. Глобальний еталонний профіль для цієї стратиграфічної межі розташований на Ніппл-Гілл на півдні гір Гвадалупе в Техасі.

Верхня частина кептену (початок вучапінгу) визначається як місце в стратиграфічному записі, де вперше з'являється вид конодонтів Clarkina postbitteri postbitteri.

Кептенський ярус був частиною часу, коли в Європі було відкладено Цехштейн.[2] Він є ровесником старого європейського регіонального саксонського ярусу. У східній області Тетіса кептен перекриває регіональний мургабський ярус, мідійський ярус і нижню частину лайбінського ярусу. У Росії капітан дорівнює нижній частині регіонального сєвєродвинського ярусу.

Події

[ред. | ред. код]

Ізотопи вуглецю в морському вапняку кептенського ярусу показують збільшення значень δ13C. Зміна ізотопів вуглецю в морській воді відображає охолодження глобального клімату.[6]

Це кліматичне похолодання могло спричинити вимирання наприкінці кептенського періоду видів, які жили в теплій воді, таких як більші фузулініди (Verbeekninidae), великі двостулкові молюски (Alatoconchidae і ругозові корали, а також Waagenophyllidae.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
  2. а б Gradstein, F.M.; Ogg, J.G. & Smith, A.G.; 2004: A Geologic Time Scale 2004, Cambridge University Press
  3. Bond, D. P. G.; Wignall, P. B.; Joachimski, M. M.; Sun, Y.; Savov, I.; Grasby, S. E.; Beauchamp, B.; Blomeier, D. P. G. (14 квітня 2015). An abrupt extinction in the Middle Permian (Capitanian) of the Boreal Realm (Spitsbergen) and its link to anoxia and acidification (PDF). Geological Society of America Bulletin. 127 (9–10): 1411—1421. Bibcode:2015GSAB..127.1411B. doi:10.1130/B31216.1. ISSN 0016-7606.
  4. Glenister, B.F. & Furnish, W.M.; 1961: The Permian ammonoids of Australia, Journal of Paleontology 35(4), pp 673—736.
  5. Glenister, B.F.; Wardlaw, B.R.; Lambert, L.L.; Spinosa, C.; Bowring, S.A.; Erwin, D.H.; Menning, M. & Wilde, G.L.; 1999: Proposal of Guadalupian and Component Roadian, Wordian and Capitanian Stages as International Standards for the Middle Permian Series, Permophiles 34: pp 3–11.
  6. Isozaki, Yukio; Kawahata, Hodaka; Ota, Ayano (2007). A unique carbon isotope record across the Guadalupian–Lopingian (Middle–Upper Permian) boundary in mid-oceanic paleo-atoll carbonates: The high-productivity "Kamura event" and its collapse in Panthalassa. Global and Planetary Change. 55 (1–3): 21—38. Bibcode:2007GPC....55...21I. doi:10.1016/j.gloplacha.2006.06.006.
  7. Isozaki, Yukio; Aljinović, Dunja (2009). End-Guadalupian extinction of the Permian gigantic bivalve Alatoconchidae: End of gigantism in tropical seas by cooling. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 284 (1–2): 11—21. Bibcode:2009PPP...284...11I. doi:10.1016/j.palaeo.2009.08.022. ISSN 0031-0182.

Посилання

[ред. | ред. код]